Nazad U Majbutnye Chy Mozhlyvi Prodovolchi Kartky U 2022

Зростання цін на продукти харчування на тлі рекордного врожаю в Україні виглядає парадоксальним. Проте чинників для цього явища багато: інфляція, світова кон’юнктура сировинних ринків, високі ціни на енергоносії тощо. Чи варто втручатися державі? Експерти дискутували під час Trend&Hedge Club.Експерти (зліва направо) Родіон Рибчинський, Олександр Тараненко, Вадим Чагаровський, Євген Дубогриз і Олена Нероба.Добро і зло державного регулювання — Нема чіткої відповіді на питання, чи потрібне державне регулювання цін. Слід відповісти на багато інших, зокрема, у якій країні ми живемо. Є реальні приклади держав, де регулювання цін на продукти першої необхідності має місце багато років. До прикладу, у США є види продовольства, ціни на які регулюються на рівні штатів, — каже Родіон Рибчинський, голова ГС «Борошномели України».Згадаємо, що в 1996 році український уряд прийняв постанову, якою регулював ціни на товари першої необхідності, і діяла вона до 2012 року, коли втратила чинність через політику дерегуляції. Чи повториться історія знову?Олександр Тараненко, Всеукраїнська Асоціація Пекарів, відзначає:— Не можу виказати нічого проти державного регулювання. Просто в нашій державі часто буває так, що ідея хороша, а втілення її в життя — не зовсім. Якщо згадати постанову 1996 року, то там регулювалася не ціна і націнка на продукти, а рентабельність. Оскільки рентабельність є величиною залежною від витрат, то ефективність такого регулювання була низькою. Якщо йдеться про нашу хлібопекарську галузь, то економічно необгрунтованого прибутку там неможливо отримати. Головна причина — висока конкуренція: в Україні тисячі виробників хлібобулочних виробів. Навіть теоретично допустити, що вони змовляться і будуть тримати необгрунтовано завищені ціни на хліб — це неможливо.Читайте також: Чи можливо зупинити ціни на продукти харчування?Серед очільників профільних асоціацій є і противники втручання держави. Голова Ради директорів «Спілки молочних підприємств України» Вадим Чагаровський каже:— Особисто я є противником прямого державного регулювання цін. Держава має інші механізми, як впливати на кінцеву ціну: це є інтервенція, є Аграрний фонд — якщо ці механізми будуть працювати, то непотрібно буде державне регулювання. Втручання держави зазвичай не працює. Будуть обмежувати націнку на молоко жирністю 2,5%, то виробники перейдуть на виробництво 3,6%. Тобто державі слід шукати механізми, як впливати на ціноутворення.Що пішло не так? Політичні проблеми попередніх урядів даються взнаки сьогодні. Бо проблеми окремих виробництв продуктів харчування накопичувалися роками.— Додаткову вартість створюють переробники, а вони між молотом та наковальнею. Ціни на молочну сировину в Україні вищі за європейські, всі молочні підприємства працюють в мінус. До 2014 року ніхто не думав про проблеми у молочній галузі. Сьогодні експорт молокопродуктів становить 119 млн тонн, а до війни – 650 млн тонн. Тепер лишається посипати голову попілом, — каже Вадим Чагаровський.На відсутність чіткої політики в галузях АПК вказує і Роідон Рибчинський:— Переробники звинувачують фермерів і навпаки, всі звинувачують мережі. Але апріорі в країні відсутня аграрна політика, а нас зіштовхують лобами.Гра на емоціях Між тим заклики щодо необхідності зниження цін на деякі продукти, зокрема, хлібобулочні вироби, є популізмом, або грою на емоціях. Про це свідчать прості підрахунки. Олександр Тараненко каже:— Стримування цін на хліб – це чистий популізм. Українець вживає 3−4 кг хліба на місяць. Середня ціна хліба становить 30 грн/кг. Тобто мова йде про щомісячні витрати близько 100−120 грн на людину, збільшення цієї суми на 10% становить 10−12 гривень на місяць. Це несуттєва сума. Читайте також: Молоко мінус 10%: як виробникам балансувати на межі банкрутствНа думку експертів, в нагоді стало б законодавство про вітчизняний протекціонізм. Гарні приклади є в Туреччині, США, ЄС. Наприклад, Туреччина дала поштовх розвитку своїй молочній галузі через мита.— В нас сьогодні немає закону про вітчизняний протекціонізм. Туреччина закрила ринок молочної продукції від зовнішніх чинників. Там встановили митні стовідсоткові тарифи, таким чином імпорт молокопродуктів припинився. Дали розвиток молочному скотарству і отримали 10−12% річних прирісту виробництва молока. В США квота на харчові продукти становить 4%. Чехія зменшила показник імпортних продуктів харчування до 10−12% з 50%, – згадує зарубіжний досвід Вадим Чагаровський.Чи газом єдиним? Ціни на газ приватного видобутку потрапили під держрегулювання із січня 2022 року. Приватний бізнес має продавати за ринковою ціною 20% свого місячного видобутку на Українській енергетичній біржі. Йдеться про 1 млрд кубометрів газу на рік. У січні до торгів допустили 100 компаній. Проте, як відзначають в асоціаціях, хоча ціни є привабливими у межах 9−11 тис. грн, цих обсягів на практиці фізично недостатньо.— Проблема не в піднятті ціни на газ, а у різкому піднятті. Одночасно різко зросла ціна на борошно. Таким чином за два місяці собівартість зросла на 20 відсотків. Компенсувати її одноразово підняттям ціни ми не могли з багатьох причин. По-перше, це не популярна міра, хліб — основа харчової системи в багатьох країнах. Нас би влаштувало підняття ціни пропорційно зростанню ціни на газ, та держава нам сказала "ні". Тоді дайте нам хоча б дешеву сировину, компенсуйте зільшення собівартості. Ми прогнозували в асоціації у 2-й половині січня зупинку хлібзаводів і до цього ми прямуємо, — вважає Олександр Тараненко.Щодо молока, то зниження кількості молокозаводів вже  прогнозують у профільній асоціації.— У Спілку молочних підприємств України входить 41 компанія, з яких 10 відповідають сучасним стандартам. Попереду нас очікує зниження кількості молокопереробних підприємств. Тому ще раз наголошую, що є різні зарубіжні моделі, їх треба брати до уваги і робити власну українську молочну галузь, — каже Вадим Чагаровський.Євген Дубогриз, Case Україна, резюмує:— Ми можемо багато дискутувати, добре це чи погано, але Офісом президента вже взято курс на держрегулювання цін, і часом воно відверто ручне. Це об'єктивна реальність, і наше ставлення до цього не є важливим. Ми живемо у світі, де точкове регулювання буде лише посилюватися і завдання профільних асоціацій — мінімізувати негативний вплив такого регулювання.